епілептик

ЕПІЛЕ́ПТИК, а, ч. Людина, яка хворіє на епілепсію.

Дядьки.., впіймавши Боровця на гарячому, накинули йому мішок на голову і спересердя так відлупцювали, що відтоді він став епілептиком (Мельн., Поріддя.., 1959, 56).

Значення в інших словниках

1. епілептик — епіле́птик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. епілептик — -а, ч. Людина, яка хворіє на епілепсію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. епілептик — Епіле́птик, -ка; -тики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)