жалкування

ЖАЛКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. жалкува́ти.

— Я перешкодив вам, професор, — з щирим жалкуванням промовив Ласточкін, — ви якраз працювали (Смолич, III, 1959, 551);

— В неї на виду, на очах не щире клопотання, не щире жалкування, а якесь роблене… (Н.-Лев., IV, 1956, 237).

Значення в інших словниках

1. жалкування — жалкува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. жалкування — -я, с. Дія за знач. жалкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жалкування — Жалкува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. жалкування — Жалкува́ння, -ня с. Сожалѣніе. МВ. (О. 1862. І. 91). І прийде час німого жалкування. К. ПС. 151.  Словник української мови Грінченка