жахати
ЖАХА́ТИ¹ , а́ю, а́єш, недок., перех. Викликати жах у кого-небудь; дуже лякати когось.
[Галина:] Це ж той, тату, козаченько, Що зо сну мене жахав (Кроп., II, 1958, 103);
— Ці бунти жахали Олександра Романова, що посилав вірних своїх сатрапів усмиряти їх (Рильський, III, 1956, 184);
Чотири слони в розкішних попонах несли важкі гармати, жахаючи своїм виглядом поляків (Тулуб, Людолови, II, 1957, 525).
ЖАХА́ТИ² , а́є, недок., діал. З великою силою і швидкістю спалахувати, вихоплюватися звідкись (перев. про вогонь).
Словник української мови (СУМ-11)