ждання

ЖДАННЯ́, я́, с. Дія за знач. жда́ти.

Ні одного слова не зірвалося ні в кого за довгий час ждання, — кожен, похнюпившись, стояв і мовчав (Мирний, IV, 1955, 144);

І палкі мрії, і тривога, і ждання, і гаряче кохання — все це стривожило її нерви (Н.-Лев., IV, 1956, 114);

Підвищений від ждання настрій заставив діяти (Ле, Вибр., 1939, 78).

Значення в інших словниках

1. ждання — ждання́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ждання — -я, с. Дія за знач. ждати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ждання — Ждання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ждання — Ждання́, -ня́ с. Ожиданіе. Ждали, ждали, та й ждання погубили. Ном. № 5627.  Словник української мови Грінченка