жменька

ЖМЕ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до жме́ня.

Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, Кашка у жменьці (Тич., І, 1946, 125);

Кожне сує Сашкові то хлібця окраєць, то картоплинку або пшона жменьку (Ів., Таємниця, 1959, 108);

Листатий любисток.. побратався з жменькою конопель (Вовчок, І, 1955, 382);

— Так ви що — боїтеся? — аж спалахнув Яремчук, — їх яка-небудь жменька, цих бандитів, а нас сила (Цюпа, Назустріч.., 1958, 290).

Значення в інших словниках

1. жменька — жме́нька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. жменька — див. мало  Словник синонімів Вусика
3. жменька — [жмен'ка] -н'кие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -н'ок  Орфоепічний словник української мови
4. жменька — -и, ж. Зменш.-пестл. до жменя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. жменька — Жме́нька і жмі́нька, жме́[і́]ньки, -ньці; жме́[і́]ньки, -ньок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)