жовтогарячий
ЖОВТОГАРЯ́ЧИЙ, а, е. Жовтий з червонуватим відтінком, який має колір апельсина, моркви; оранжевий.
Івась бродить по садку і носить в руках здоровенну жовтогарячу моркву, проти сонця вона, як кров, червоніє (Мирний, IV, 1955, 106);
Квіти гостинно, привітно розкривали свої червоні, жовтогарячі, рожеві, блакитні чашечки і повертали голівки до сонця (Ів., Вел. очі, 1956, 7).
Словник української мови (СУМ-11)