жолуддя

ЖОЛУ́ДДЯ, я, с. Збірн. до жо́лудь.

Замість куль у нього [наган].. було натикано жолуддя (Вас., Вибр., 1954, 273);

Жолуддя свиням давали, листом підстеляли корові, топили, обставляли хату (Кучер, Прощай.., 1957, 71).

Значення в інших словниках

1. жолуддя — жолу́ддя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. жолуддя — -я, с. Збірн. до жолудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жолуддя — Жолу́ддя́, -ддя́, -ддю́, -ддя́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. жолуддя — Жолуддя, -дя с. соб. Желуди.  Словник української мови Грінченка