забовкати

ЗАБО́ВКАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати бовкати (у 1 знач.).

Вже забовкав дзвін на службу божу (Н.-Лев., V, 1956, 176);

Село в долині мовчало. І враз забовкав на сполох дзвін (Головко, І, 1957, 94).

Значення в інших словниках

1. забовкати — забо́вкати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. забовкати — -аю, -аєш, док., розм. Почати бовкати (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. забовкати — Забовкати, -каю, -єш гл. Начать звонить.  Словник української мови Грінченка