забрьоханий

ЗАБРЬО́ХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до забрьо́хати.

На порозі несподівано виріс блідий, весь забрьоханий сиваською багнюкою боєць-телефоніст (Гончар, II, 1959, 426);

Промоклий до нитки, з забрьоханими чобітьми, втомлений і змарнілий, він переступив поріг рідної хати (Кол., Терен.., 1959, 30);

// у знач. прикм. Який забрьохався.

З-за тину вибігло забрьохане цуценя (Кочура, Зол. грамота, 1960, 540).

Значення в інших словниках

1. забрьоханий — забрьо́ханий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. забрьоханий — див. брудний  Словник синонімів Вусика
3. забрьоханий — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до забрьохати. || у знач. прикм. Який забрьохався.  Великий тлумачний словник сучасної мови