забрьоханий

забрьо́ханий

-а, -е, розм.

Дієприкм. пас. мин. ч. до забрьохати.

|| у знач. прикм. Який забрьохався.

Значення в інших словниках

1. забрьоханий — забрьо́ханий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. забрьоханий — див. брудний  Словник синонімів Вусика
3. забрьоханий — ЗАБРЬО́ХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до забрьо́хати. На порозі несподівано виріс блідий, весь забрьоханий сиваською багнюкою боєць-телефоніст (Гончар, II, 1959, 426); Промоклий до нитки, з забрьоханими чобітьми, втомлений і змарнілий...  Словник української мови в 11 томах