забубнити

ЗАБУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док.

1. Почати бубнити (у 1 знач.).

Потім бубон забубнив, забряжчав брязкальцями (Головко, І, 1957, 207).

2. розм. Застукати, затарабанити.

Мартин журно закурив.. і забубнив пальцями по столу (Козл., Ю. Крук, 1950, 124).

Значення в інших словниках

1. забубнити — забубни́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. забубнити — -ню, -ниш, док. 1》 Почати бубнити (у 1 знач.). 2》 розм. Застукати, затарабанити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. забубнити — Забубнити, -бню, -ниш гл. Ударить въ литавры. Ой заграно мені і забубнено, бояри побужено. н. п.  Словник української мови Грінченка