забубоніти

ЗАБУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. Почати бубоніти.

— Жду та жду самовара, аж очортіло вже ждати, — забубонів сердито Клопотовський (Н.-Лев., IV, 1956, 283);

Тріснула гілка, в саду щось гупнуло; забубонів стиха чийсь.. голос (Вас., І, 1959, 323);

Розчинилися двері і з них забубоніли кулемети (Панч, Вибр., 1947, 312).

Значення в інших словниках

1. забубоніти — забубоні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. забубоніти — -ню, -ниш, док. Почати бубоніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. забубоніти — Забубоніти, -ню́, -ниш гл. Невнятно заговорить, глухимъ голосомъ заговорить. Забубонів, як старий дяк. Ном. № 12892.  Словник української мови Грінченка