забубоніти
ЗАБУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. Почати бубоніти.
— Жду та жду самовара, аж очортіло вже ждати, — забубонів сердито Клопотовський (Н.-Лев., IV, 1956, 283);
Тріснула гілка, в саду щось гупнуло; забубонів стиха чийсь.. голос (Вас., І, 1959, 323);
Розчинилися двері і з них забубоніли кулемети (Панч, Вибр., 1947, 312).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забубоніти — забубоні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- забубоніти — -ню, -ниш, док. Почати бубоніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забубоніти — Забубоніти, -ню́, -ниш гл. Невнятно заговорить, глухимъ голосомъ заговорить. Забубонів, як старий дяк. Ном. № 12892. Словник української мови Грінченка