забубнити
ЗАБУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док.
1. Почати бубнити (у 1 знач.).
Потім бубон забубнив, забряжчав брязкальцями (Головко, І, 1957, 207).
2. розм. Застукати, затарабанити.
Мартин журно закурив.. і забубнив пальцями по столу (Козл., Ю. Крук, 1950, 124).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забубнити — забубни́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- забубнити — -ню, -ниш, док. 1》 Почати бубнити (у 1 знач.). 2》 розм. Застукати, затарабанити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забубнити — Забубнити, -бню, -ниш гл. Ударить въ литавры. Ой заграно мені і забубнено, бояри побужено. н. п. Словник української мови Грінченка