забурувати

ЗАБУРУВА́ТИ, у́є, док., рідко. Почати бурувати.

Натовп забурував, захвилювався — підходить поїзд (Хижняк, Невгамовна, 1961, 100).

Значення в інших словниках

1. забурувати — забурува́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. забурувати — -ує, док., рідко. Почати бурувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. забурувати — Забурува́ти, -ру́ю, -єш гл. Забурлить. Харьк.  Словник української мови Грінченка