заваль

ЗА́ВАЛЬ, і, ж., збірн., розм. Велика кількість чого-небудь зваленого, накиданого.

Вони читали довгі й скучні романи.., витягнені в коморі з покритої пилом завалі (Коцюб., І, 1955, 323);

Потужні крани підхоплювали багатотонний, щойно відбатований брухт, перекидали його на берег, там була його вже ціла заваль (Гончар, Тронка, 1963, 249);

// Товар, який залежався непроданий (перев. недоброякісний).

[Кирпа:] Наша [крамниця] супроти його, як хлів проти горниць. Отака кумерція!.. Завалі та гнилі тепер вже не продаси, годі (Кроп., IV, 1959, 209).

Значення в інших словниках

1. заваль — за́валь іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. заваль — -і, ж., збірн., розм. Велика кількість чого-небудь зваленого, накиданого. || Товар, який залежався непроданий (перев. недоброякісний).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заваль — ЗАВА́Л (нагромадження, купа чого-небудь обваленого або зваленого), ЗВА́ЛИЩЕ, ОБВА́Л, ОБВА́ЛИЩЕ, ЗАВА́ЛА розм., ЗА́ВАЛЬ збірн., розм., ЗВАЛ рідко.  Словник синонімів української мови