завойовництво

ЗАВОЙО́ВНИЦТВО, а, с. Насильницькі, загарбницькі дії завойовників.

Міжнаціональна дружба народів.. стала основою, одною з причин найбільшої в історії світу воєнної перемоги — перемоги над армією і ідеологією поневолення, завойовництва і національної нерівності, — над фашизмом (Смолич, Після війни, 1947, 78).

Значення в інших словниках

1. завойовництво — завойо́вництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. завойовництво — -а, с. Насильницькі, загарбницькі дії завойовників.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. завойовництво — Завойовни́цтво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)