завойовницький

ЗАВОЙО́ВНИЦЬКИЙ, а, е. Спрямований на підкорення силою війська країн, поневолення народів; загарбницький.

Він [Т. Шевченко] вважав, що у завойовницькій політиці Польщі щодо України були винні поміщики, ксьондзи та королі (Ком. Укр., 1, 1964, 76);

//Який здійснює завоювання (у 1 знач.).

Українці і росіяни спільно боролися проти завойовницьких полчищ Наполеона (Рад. Укр., 14.IV 1957, 1).

Значення в інших словниках

1. завойовницький — завойо́вницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. завойовницький — -а, -е. Спрямований на підкорення силою війська країн, поневолення народів; загарбницький. || Який здійснює завоювання (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. завойовницький — ЗАГА́РБНИЦЬКИЙ (перев. про політику, війну і т. ін. — який здійснюється з метою загарбання), ЗАГА́РБНИЙ рідше, ЗАВОЙО́ВНИЦЬКИЙ, АГРЕСИ́ВНИЙ, ГРАБІ́ЖНИЙ підсил., ГРАБІ́ЖНИЦЬКИЙ підсил.  Словник синонімів української мови