заворот
ЗА́ВОРО́Т, у, ч.
1. Зміна напряму руху; відхилення вбік під час руху.
Тачанки вилетіли з обох боків, помчали скажено вперед і, зробивши кожна красивий заворот, застрочили.. кулеметами (Ю. Янов., І, 1958, 152).
2. Місце зміни напряму руху; закрут, вигин.
На завороті [річки] ми здибали рибальського великого човна (Досв., Вибр., 1959, 421);
На крутих заворотах колії дрезина може перекинутися (Мас., Під небом.., 1961, 216).
∆ За́воро́т кишо́к, мед. — непрохідність кишечника, викликана перекрученням кишкових петель.
Все мінялося, а хвороби людські не мінялися, були.. ті ж апендицити, ті ж завороти кишок (Рибак, Час.., 1960, І97).
◊ За́воро́т голови́ (у голові́) — запаморочення.
Уся обстанова в хаті кружляла довкола нього, бо діставав заворот голови (Март., Тв., 1954, 240).
Словник української мови (СУМ-11)