завоїстий

ЗАВО́ЇСТИЙ, а, е, розм. Задерикуватий; войовничий.

Він був у нас хоч і малий на зріст, так завоїстий: було кожного зачепить (Сл. Гр.);

Напившись, Максим ставав дуже завоїстим, крикливим, хапався за кий, бив вікна (Вол., Місячне срібло, 1961, 179);

*Образно. В сінях, на подвір’ї людський гомін, іржання коней перемагали завоїсте бурхання зимової стихії (Ле, Опов. та нариси, 1950, 156).

Значення в інших словниках

1. завоїстий — заво́їстий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. завоїстий — див. жвавий; задерикуватий; непокірний  Словник синонімів Вусика
3. завоїстий — -а, -е, розм. Задерикуватий; войовничий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. завоїстий — ЗАДЕРИ́КУВАТИЙ (який часто вдається до бійки, сварки, глузування з інших; який виражає задерикуватість, задирливість), ЗАДИ́РЛИВИЙ, ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, ЗАЧІ́ПЛИВИЙ, ЗАДИ́РИСТИЙ розм., ЗАДИ́РКУВАТИЙ розм. рідше, ЗАВО́ЇСТИЙ розм., ПІ́ВНЯЧИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. завоїстий — Заво́їстий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. завоїстий — Завоїстий, -а, -е Воинственный, задорный. Він був у нас хоч і малий на зріст, так завоїстий: було кожного зачепить. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовс.).  Словник української мови Грінченка