1. Словник української мови в 11 томах

завоїстий

ЗАВО́ЇСТИЙ, а, е, розм. Задерикуватий; войовничий.

Він був у нас хоч і малий на зріст, так завоїстий: було кожного зачепить (Сл. Гр.);

Напившись, Максим ставав дуже завоїстим, крикливим, хапався за кий, бив вікна (Вол., Місячне срібло, 1961, 179);

*Образно. В сінях, на подвір’ї людський гомін, іржання коней перемагали завоїсте бурхання зимової стихії (Ле, Опов. та нариси, 1950, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завоїстий — заво́їстий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. завоїстий — див. жвавий; задерикуватий; непокірний Словник синонімів Вусика
  3. завоїстий — -а, -е, розм. Задерикуватий; войовничий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завоїстий — ЗАДЕРИ́КУВАТИЙ (який часто вдається до бійки, сварки, глузування з інших; який виражає задерикуватість, задирливість), ЗАДИ́РЛИВИЙ, ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, ЗАЧІ́ПЛИВИЙ, ЗАДИ́РИСТИЙ розм., ЗАДИ́РКУВАТИЙ розм. рідше, ЗАВО́ЇСТИЙ розм., ПІ́ВНЯЧИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. завоїстий — Заво́їстий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. завоїстий — Завоїстий, -а, -е Воинственный, задорный. Він був у нас хоч і малий на зріст, так завоїстий: було кожного зачепить. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовс.). Словник української мови Грінченка