загально

ЗАГА́ЛЬНО. Присл. до зага́льний 1, 3, 5, 7.

Знане також те загально, Що він [князь] і його підвладні, Дивним-дивом мали зроду Голови тупі на диво (Фр., XIII, 1954, 12);

Знову говорили дуже загально на ту саму тему — про дітей (Головко, II, 1957, 249).

Значення в інших словниках

1. загально — зага́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. загально — Присл. до загальний 1), 3), 5), 7).  Великий тлумачний словник сучасної мови