загальник

ЗАГА́ЛЬНИК, а, ч., перев. мн. Часто повторюваний, усім відомий вислів, банальна фраза.

До другої [бесіди] Ігор підготується краще. Загальників у його мові вже не буде (Шовк., Людина.., 1962, 313);

Щоб виграти час, він вдається до загальників: — Діти, вони завжди були окрасою життя… Правда? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 239);

Загальники, стерті, вживані слова ніколи не прикрашали поезію (Вітч., 4, 1963, 203).

Значення в інших словниках

1. загальник — зага́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. загальник — -а, ч., перев. мн. Часто повторюваний усім відомий вислів, банальна фраза.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загальник — ШАБЛОН (загальноприйнятий або визнаний зразок, позбавлений індивідуальності, сліпо наслідуваний), ЗАГА́ЛЬНИК, ШТАМП, СТАНДА́РТ, ТРАФАРЕ́Т, СТЕРЕОТИ́П, РУТИ́НА (слідування шаблону); БАНА́ЛЬНІСТЬ, ТРЮЇЗМ книжн.  Словник синонімів української мови
4. загальник — Зага́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. загальник — Загальник, -ка м. Общее мѣсто (въ рѣчи), банальная фраза. Желех.  Словник української мови Грінченка