1. Словник української мови в 11 томах

загальник

ЗАГА́ЛЬНИК, а, ч., перев. мн. Часто повторюваний, усім відомий вислів, банальна фраза.

До другої [бесіди] Ігор підготується краще. Загальників у його мові вже не буде (Шовк., Людина.., 1962, 313);

Щоб виграти час, він вдається до загальників: — Діти, вони завжди були окрасою життя… Правда? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 239);

Загальники, стерті, вживані слова ніколи не прикрашали поезію (Вітч., 4, 1963, 203).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загальник — зага́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. загальник — -а, ч., перев. мн. Часто повторюваний усім відомий вислів, банальна фраза. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. загальник — ШАБЛОН (загальноприйнятий або визнаний зразок, позбавлений індивідуальності, сліпо наслідуваний), ЗАГА́ЛЬНИК, ШТАМП, СТАНДА́РТ, ТРАФАРЕ́Т, СТЕРЕОТИ́П, РУТИ́НА (слідування шаблону); БАНА́ЛЬНІСТЬ, ТРЮЇЗМ книжн. Словник синонімів української мови
  4. загальник — Зага́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. загальник — Загальник, -ка м. Общее мѣсто (въ рѣчи), банальная фраза. Желех. Словник української мови Грінченка