загнічений
ЗАГНІ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до загніти́ти 1.
Довгі листи загнічених пирогів з грибами стояли уже на столах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73).
2. діал. Дієпр. пас. мин. ч. до загніти́ти 2.
Хлопці [семінаристи] нічого собі, тільки таки трошки загнічені спеціальним вихованням (Л. Укр., V, 1956, 302).
Словник української мови (СУМ-11)