загуготіти

ЗАГУГОТІ́ТИ, оти́ть, док., розм. Почати гуготіти;

// безос.

Дітвора так і сипнула в сад ..Загуготіло, загомоніло коло нас: звісно, діти (Вовчок, І, 1955, 135);

Під плитою тим часом уже загуготіло.. Поліно за поліном охоплювалося вогнем (Л. Янов., І, 1959, 364).

Значення в інших словниках

1. загуготіти — загуготі́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. загуготіти — -отить, док., розм. Почати гуготіти. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загуготіти — Загуготі́ти, -чу́, -ти́ш гл. = загоготіти.  Словник української мови Грінченка