задавакуватий
ЗАДАВА́КУВАТИЙ, а, е, зневажл. Який задається, чваниться; зарозумілий.
Тим самим пароплавом поверталися з якоїсь кіно експедиції молоденькі кіноактрисочки, такі собі.. розмальовані, супермодні і задавакуваті до нестями (Загреб., День.., 1964, 55);
Перемивали кості Зарубині за те, що був стриманий, а відтак задавакуватий, ходив чисто, мало не щодня голився (Кучер, Прощай.., 1957, 324);
— Ти кажеш про Леся? Він нехороший. Він дуже задавакуватий (Добр., Ол. солдатики, 1961, 131).
Словник української мови (СУМ-11)