задеревіти
ЗАДЕРЕВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
1. Те саме, що задерев’яні́ти 1.
Тітчине лице мов задеревіло, а довкола уст блукав безмисний усміх (Коб., І, 1956, 240).
2. перен. Стати нерухомим; завмерти, заніміти.
Ключник застиг на місці, задеревів і не міг ворухнутися (Фр., II, 1950, 256);
Я подививсь в її великі очі І з подиву задеревів на мить (Павл., Бистрина, 1959, 215).
Словник української мови (СУМ-11)