задеревілий

ЗАДЕРЕВІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до задереві́ти.

Оля дивилась на сестру з розкритими устами, задеревіла з великого здивування, а може зо страху (Вільде, Винен.., 1959, 25);

// У знач. прикм.

Пан Зефірин від брами бачив сю скажену гонитву, але серце його було задеревіле (Фр., II, 1950, 385);

Івоніка глядів на оповідача витріщеним, задеревілим поглядом (Коб., II, 1956, 206);

Задеревілі ноги.

Значення в інших словниках

1. задеревілий — задереві́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. задеревілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до задеревіти. || у знач. прикм. Задеревілі ноги.  Великий тлумачний словник сучасної мови