задзижчати
ЗАДЗИЖЧА́ТИ, чи́ть, док.
1. Почати дзижчати.
Кетяг бджіл впав у вулик і разом здорово задзижчав, неначе хто вдарив по цимбалах (Н.-Лев., IV, 1956, 196);
Десь раптом муха задзижчить. Зашкрябає десь миша (Воскр., Поезії, 1951,66);
// Почати утворювати звуки, схожі на дзижчання комах.
Вибух грюкав — за вибухом. Густо задзижчали кулі в повітрі (Гончар, III. 1959, 326).
2. Утворити звуки дзижчання; продзижчати.
Автоматники стрекочуть, і коло мене одна куля задзижчала (їв., Опов.., 1949, 19).
Словник української мови (СУМ-11)