задиркуватий

ЗАДИ́РКУВАТИЙ, а, е. Те саме, що задери́куватий.

Микита такий задиркуватий і вічно в’язне, і дратує Настусю (Коп., Подарунок, 1956, 44);

Хто його зна, куди далі потягне Нерчин з своїм задиркуватим характером? (Рибак, Час.., 1960, 441);

Збори були гарячі, задиркуваті, веселі (Стельмах, На.. землі, 1949, 540).

Значення в інших словниках

1. задиркуватий — зади́ркуватий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. задиркуватий — див. задерикуватий  Словник синонімів Вусика
3. задиркуватий — -а, -е. Те саме, що задерикуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. задиркуватий — ЗАДЕРИ́КУВАТИЙ (який часто вдається до бійки, сварки, глузування з інших; який виражає задерикуватість, задирливість), ЗАДИ́РЛИВИЙ, ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, ЗАЧІ́ПЛИВИЙ, ЗАДИ́РИСТИЙ розм., ЗАДИ́РКУВАТИЙ розм. рідше, ЗАВО́ЇСТИЙ розм., ПІ́ВНЯЧИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. задиркуватий — Зади́ркуватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. задиркуватий — Задиркуватий, -а, -е = задерикуватий.  Словник української мови Грінченка