задиркуватий
ЗАДИ́РКУВАТИЙ, а, е. Те саме, що задери́куватий.
Микита такий задиркуватий і вічно в’язне, і дратує Настусю (Коп., Подарунок, 1956, 44);
Хто його зна, куди далі потягне Нерчин з своїм задиркуватим характером? (Рибак, Час.., 1960, 441);
Збори були гарячі, задиркуваті, веселі (Стельмах, На.. землі, 1949, 540).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задиркуватий — зади́ркуватий прикметник Орфографічний словник української мови
- задиркуватий — див. задерикуватий Словник синонімів Вусика
- задиркуватий — -а, -е. Те саме, що задерикуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- задиркуватий — ЗАДЕРИ́КУВАТИЙ (який часто вдається до бійки, сварки, глузування з інших; який виражає задерикуватість, задирливість), ЗАДИ́РЛИВИЙ, ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, ЗАЧІ́ПЛИВИЙ, ЗАДИ́РИСТИЙ розм., ЗАДИ́РКУВАТИЙ розм. рідше, ЗАВО́ЇСТИЙ розм., ПІ́ВНЯЧИЙ розм. Словник синонімів української мови
- задиркуватий — Зади́ркуватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- задиркуватий — Задиркуватий, -а, -е = задерикуватий. Словник української мови Грінченка