задобрювання

ЗАДО́БРЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. задо́брювати.

Юрко, стаючи на хибну стежку задобрювання брата коханої дівчини, накинув Микитці на плечі свою куртку (Ю. Янов., Мир, 1956, 220).

Значення в інших словниках

1. задобрювання — задо́брювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. задобрювання — -я, с. Дія за знач. задобрювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови