задушевно

ЗАДУШЕ́ВНО. Присл. до задуше́вний.

Свирид Яковлевич, прощаючись, затримав у своїй руці Дмитрову руку і задушевно сказав; — А Марта — дівчина хороша. Коли полюбилась — одружись (Стельмах, II, 1962, 378).

Значення в інших словниках

1. задушевно — задуше́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. задушевно — Присл. до задушевний.  Великий тлумачний словник сучасної мови