заздрощі
ЗА́ЗДРОЩІ, ів, мн. Те саме, що за́здрість.
Залізо іржа з’їдає, а заздрий від заздрощів погибає. (Укр.. присл.., 1955, 218);
Загомонів [натовп], посипались жарти, в яких, окрім веселощів, почувався і подив, і заздрощі, і навіть острах: — Стережіться, хлопці,— щасливець між нами! (Гончар, І, 1959, 47);
— Петрик трісне з заздрощів, коли побачить мене у цих чоботях (Багмут, Опов., 1959, 5).
Словник української мови (СУМ-11)