зайча

ЗАЙЧА́, а́ти, с. Те саме, що зайченя́.

А бистроногі хлопчаки Зайчат ганяють в кручі (Гірник, Сонце.., 1958. 19І);

*У порівн. Це був гарненький дідок, цей Микита: весь білий — і чуприна, й борода, й вуси, маленький, мов зайча, бистрий, швидкий (Григ., Вибр., 1959. 44);

Спогади її наполоханими зайчатами кидаються врозтіч (Стельмах, І, 1962, 529).

Значення в інших словниках

1. зайча — зайча́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. зайча — -ати, с. Те саме, що зайченя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зайча — Зайча, -чати с. Зайченокъ.  Словник української мови Грінченка