заказник
ЗАКА́ЗНИ́К, а́зника́, ч. Місце тимчасової заборони полювання.
Створено.. господарства, де налагоджена єгерська охорона [пернатої дичини], визначені сезонні заказники (Веч. Київ, 7.VIII 1957, 4);
А скільки знаємо прикладів, коли в заповідниках чи в заказниках ті ж самі зайці, ті ж самі дикі кози від людей не тікають, людей не бояться (Вишня, II, 1956, 275).
Словник української мови (СУМ-11)