заказник
ЗАКА́ЗНИ́К, а́зника́, ч. Місце тимчасової заборони полювання.
Створено.. господарства, де налагоджена єгерська охорона [пернатої дичини], визначені сезонні заказники (Веч. Київ, 7.VIII 1957, 4);
А скільки знаємо прикладів, коли в заповідниках чи в заказниках ті ж самі зайці, ті ж самі дикі кози від людей не тікають, людей не бояться (Вишня, II, 1956, 275).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заказник — зака́зни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- заказник — Територія, в межах якої постійно або тимчасово заборонені окремі види господарської діяльності для забезпечення охорони одного, або декількох видів живих організмів, або екологічних компонентів, або пейзажного характеру місцевості. Словник термінів з агрофітоценології
- заказник — -азника, ч. Територія, виділена зі спільного користування з метою збереження, відтворення та відновлення окремих чи декількох компонентів природи та підтримання загальної екологічної рівноваги. || Місце тимчасової заборони полювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заказник — рос. заповедник територія, (акваторія) на якій протягом певного часу заборонено ("заказано") господарське користування частиною природних ресурсів. Eкономічна енциклопедія