заканючити

ЗАКАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., зневажл. Почати канючити.

— Може, й отой шматок толю віддаси мені? — знову заканючив Льошка (Мокр., Острів.., 1961, 30).

Значення в інших словниках

1. заканючити — заканю́чити дієслово доконаного виду зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. заканючити — -чу, -чиш, док., зневажл. Почати канючити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заканючити — Заканю́чити, -чу, -чиш гл. Заклянчить.  Словник української мови Грінченка