закарлючувати
ЗАКАРЛЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Незвично вигинати.
Він аж синів увесь від кашлю і ревів, як вовк чи лев, хапаючись обома руками за штани, де була та грижа, і закарлючуючи догори ноги, зовсім як маленький (Довж., Зач. Десна, 1957, 464).
Словник української мови (СУМ-11)