закивати
ЗАКИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Почати кивати (у 1-З, 5 знач.).
Шофер розуміюче закивав головою і замугикав своєї давньої пісні (Кучер, Голод, 1961, 178).
◊ Закива́ти п’я́тами — те саме, що Накива́ти п’я́тами ( див. накива́ти).
Нічого старостам робити, мерщій за шапки та за палички, та мерщій з паном писарем з хати! Закивали п’ятами, скільки видної (Кв.-Осн., II, 1956, 300);
Більшовики завдали фашистам такого, що закивали вони п’ятами аж на Берлін (Цюца, Назустріч.., 1958, 405).
Словник української мови (СУМ-11)