закопилювати

ЗАКОПИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАКОПИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Виставляти наперед вип’ячувати (губу, губи), надаючи своєму обличчю презирливого або гордовитого виразу.

Дівчина одрзуа поважніє, закопилює губки, манірно подає пухкеньку руку з рожевими нігтиками (Кучер, Прощай.., 1957, 42);

— Задерла [титарівна] кирпу, закопилила спідню губу, ще й пику одвернула (Н.-Лев., IV, 1956, 349);

Петрик.. оглянув мене всього і, закопиливши губу каже: — Ну то й що! Хоч ти і вищий, так я товщий! (Багмут, Опов., 1959, 6);

Він [пан Купа] і виходив базарної юрби, наче з безлюдного моря, закопиливши губу і красуючись (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 226).

◊ Закопи́лювати (закопи́лити) губу́ (гу́би) див. губа́¹;

Закопи́лювати (закопи́лити) но́са див. ніс.

Значення в інших словниках

1. закопилювати — закопи́лювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. закопилювати — -юю, -юєш, недок., закопилити, -лю, -лиш, док., перех., розм. Виставляти наперед, вип'ячувати (губу, губи), надаючи своєму обличчю презирливого або гордовитого виразу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закопилювати — ВИПИНА́ТИ (напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед), П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ рідше (також убік, назад); КОПИ́ЛИТИ розм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКВА́ШУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. закопилювати — Закопилювати, -люю, -єш сов. в. закопилити, -лю, -лиш, гл. 1) Приподнимать, приподнять кверху, заворачивать, заворотить, отворотить (кверху). Вітер закопилив очерет на стрісі. Міусск. окр. 2) закопилити губу. Надуться, разсердиться; заважничать. Ном.  Словник української мови Грінченка