закрутиголова

ЗАКРУТИ́ГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Непутяща людина.

[Василь:] Домаха мене покинула і сина взяла, сина!.. [Митрохван:] І добре зробила! А що з таким закрутиголовою більше робить, як не плюнуть на нього? (Крон., II, 1958, 178).

Значення в інших словниках

1. закрутиголова — закрути́голова іменник чоловічого або жіночого роду, істота непутяща людина) розм.  Орфографічний словник української мови
2. закрутиголова — див. звабник  Словник синонімів Вусика
3. закрутиголова — -и, ч. і ж., розм. Непутяща людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови