закріпачення

ЗАКРІПА́ЧЕННЯ, я, c., іст. Дія за знач. закріпа́чити.

Розправившись з повстанцями, поміщики використали свою перемогу для дальшого закріпачення селян (Іст. СРСР, І, 1956, 167).

Значення в інших словниках

1. закріпачення — закріпа́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. закріпачення — -я, с., іст. Дія за знач. закріпачити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закріпачення — Закріпа́чення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)