закріпачення
ЗАКРІПА́ЧЕННЯ, я, c., іст. Дія за знач. закріпа́чити.
Розправившись з повстанцями, поміщики використали свою перемогу для дальшого закріпачення селян (Іст. СРСР, І, 1956, 167).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закріпачення — закріпа́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- закріпачення — -я, с., іст. Дія за знач. закріпачити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закріпачення — Закріпа́чення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)