закріпачений
ЗАКРІПА́ЧЕНИЙ, а, е, іст. Дієпр. пас. мин. ч. до закріпа́чити.
Перед 60-ми роками XVIII ст. пригноблене й розорене селянство Лівобережжя і Слобожанщини фактично було вже закріпачене поміщиками (Іст. УРСР, І, 1953, 344);
// У знач. прикм.
Його тільки неодступно гнітила думка, що закріпачені маси селян темні, неорганізовані (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 43).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закріпачений — закріпа́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- закріпачений — див. невільник Словник синонімів Вусика
- закріпачений — -а, -е, іст. Дієприкм. пас. мин. ч. до закріпачити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закріпачений — Закріпа́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)