закріпачений
закріпа́чений
-а, -е, іст.
Дієприкм. пас. мин. ч. до закріпачити.
|| у знач. прикм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закріпачений — закріпа́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- закріпачений — див. невільник Словник синонімів Вусика
- закріпачений — Закріпа́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- закріпачений — ЗАКРІПА́ЧЕНИЙ, а, е, іст. Дієпр. пас. мин. ч. до закріпа́чити. Перед 60-ми роками XVIII ст. пригноблене й розорене селянство Лівобережжя і Слобожанщини фактично було вже закріпачене поміщиками (Іст. УРСР, І, 1953, 344); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах