закріпачений

ЗАКРІПА́ЧЕНИЙ, а, е, іст. Дієпр. пас. мин. ч. до закріпа́чити.

Перед 60-ми роками XVIII ст. пригноблене й розорене селянство Лівобережжя і Слобожанщини фактично було вже закріпачене поміщиками (Іст. УРСР, І, 1953, 344);

// У знач. прикм.

Його тільки неодступно гнітила думка, що закріпачені маси селян темні, неорганізовані (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 43).

Значення в інших словниках

1. закріпачений — закріпа́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. закріпачений — див. невільник  Словник синонімів Вусика
3. закріпачений — -а, -е, іст. Дієприкм. пас. мин. ч. до закріпачити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. закріпачений — Закріпа́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)