Великий тлумачний словник сучасної мови

закріпачений

закріпа́чений

-а, -е, іст.

Дієприкм. пас. мин. ч. до закріпачити.

|| у знач. прикм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. закріпачений — закріпа́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. закріпачений — див. невільник  Словник синонімів Вусика
  3. закріпачений — Закріпа́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. закріпачений — ЗАКРІПА́ЧЕНИЙ, а, е, іст. Дієпр. пас. мин. ч. до закріпа́чити. Перед 60-ми роками XVIII ст. пригноблене й розорене селянство Лівобережжя і Слобожанщини фактично було вже закріпачене поміщиками (Іст. УРСР, І, 1953, 344); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах