закріпачення закріпа́чення -я, с., іст. Дія за знач. закріпачити. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках закріпачення — закріпа́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови закріпачення — Закріпа́чення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.) закріпачення — ЗАКРІПА́ЧЕННЯ, я, c., іст. Дія за знач. закріпа́чити. Розправившись з повстанцями, поміщики використали свою перемогу для дальшого закріпачення селян (Іст. СРСР, І, 1956, 167). Словник української мови в 11 томах